Остеома – це доброякісне новоутворення, що розвивається із зрілих клітин кісткової тканини (остеоцитів). Причина розвитку остеома невідома. Чинники ризику: травматизація, хронічні інфекційно-запальні процеси, переохолодження.
Типова локалізація остеом – кістки черепа: лобова кістка, гайморова печера, гратчаста кістка, клиноподібна кістка, нижня щелепа, ніс. Рідше – плечова, стегнова і великогомілкова кістки, тіла хребців. Ще більше про новоутворення на тілі дивіться за посиланням https://shashlichok.org.ua/?p=581.
Зростання пухлини дуже повільне. Злоякісності не відбувається.
Клінічна картина: остеома являє собою одиночне (рідше множинні – при синдромі Гарднера) освіту, щільної (кісткової) консистенції, округлої форми, з чіткими межами, з рівними контурами, безболісне, незміщуване/нерухоме, з гладкою поверхнею, шкіра та м’які тканини над ним без патологічних змін середній діаметр 10-20 мм.
Якщо остеома розташовується по зовнішній поверхні (зовнішній стороні) кістки черепа, то це виглядає як “шишка” . Якщо ж з внутрішньої стороні, може виникати різна неврологічна симптоматика через здавлення пухлиною тканини мозку чи структур ока, зокрема. больовий синдром та епісиндром.
Діагноз остеоми встановлюється на підставі анамнезу захворювання, даних фізикального огляду та рентгенологічних методів дослідження (рентгенографія, МСКТ). За показаннями виконуються: МРТ, УЗД, офтальмологічний та оториноларингологічний огляд.
Основний і єдиний радикальний метод лікування – суто хірургічний (залежно від локалізації цим займаються або нейрохірурги, або щелепно-лицьові хірурги, або травматологи-ортопеди). В іншому випадку (при маленьких розмірах, безсимптомному перебігу або відмові пацієнта від хірургічного втручання) можливе активне динамічне спостереження або регулярний динамічний контроль.